Василь Стус

[powerslave]

Рятуючись од сумнівів,
б'ю телеграму собі самому:
вчасколивесьрадянськийнарод
івсепрогресивнелюдствоготується
гіднозустрітичерговийз'їздкпрс
бажаю тобі великих успіхів,
щиро заздрю, що ось уже тридцять років
ти живеш у найщасливішій у світі країні.
Але й після цього досада не минає.
Тоді я примушую себе пригадати,
що міжнародня обстановка
сьогодні складна, як ніколи,
і заспокоююсь.

***

Довкола мене - смертна смуга,
ніхто не зближуйся - й на крок,
то ж жодного у свiтi друга,
а тільки дика ця зав'юга
i чадний морок всеморок.
О самото! О загородо
жалких прелютих шпичакiв.
Куди ж ведеш мене, мiй роде,
мiй без'язикий - з правiкiв.
Неначе куля на вiдльотi
за край, за краю твiй полiт.
Весь свiт - супроти. Весь в комплотi,
i смертний пробирає пiт,
в єдинiй постає досадi,
в єдинiй лютi - так i стiй
i жоднiй не вiддайся владi,
хоч i в затятостi своїй.
А там, де сто зневiр чигає,
сто спроневiр - отам якраз
я вомплю: свiт мене втiкає,
я дремену од нього - в сказ.