: powerslave 03.09.2008, 13:57

Отож бо розпочинаємо конкурс: "Отримай книгу за свої думки".
Правила прості:

Пишете твір УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ на тему "Моя Україна".
Твір публікуєте сюди. Коментувати твори в цій темі не треба.
(Якщо бажаєте, щоб Ваш твір був анонімним - можете надіслати до мене твір Особистим повідомленням)
Твори приймаються до 19 вересня приблизно до 13.00.
Після цього розпочнеться голосування щодо того, який з творів найкращий. Голосування буде йти тиждень й 26 приблизно о 18.00 скінчиться.

Переможець отримує книгуhttp://runy.lviv.ua/index.php?pageId=3&itemId=492&catId=22
Коротка проза 20-30 років 20 сторіччя.


пс. Усі пропозиції прошу писати особистими повідомленнями.

ппс. Ніякі авторські права я нажаль не зможу зберегти. Але буду намагатися.

: Vlados 03.09.2008, 20:08

Но прежде чем что-либо писать, прочитайте статью М.Хвылевого "Про сатану в бочке", хоть и написана в прошлом столетии, но тем не менее не потеряла свою актуальность и в наше время.

: powerslave 04.09.2008, 17:24

Прочитав. Не зрозумів, навіщо це згадано.
Я б Вам теж що-небудь порадив прочитати, але Вам складно прочитати навіть один пост:

Якщо бажаєте похизуватись своїм вмінням критикувати - створюйте свою тему.
Якщо буде ще один офтоп - то прийдеться трошки змінити правила.

пс. Мій позаконкурсний творик



Ще у свому дитинстві я полюбив Україну. Ці бескайні лани, ці ліси, ця мова, яку я чув не так й часто. Але тоді це все було якимось чужим. не моїм.
Одного чудового чи може навпаки важкого дня, я відчув, що це все я. Ця природа дає мені спокій. Ця мова дає мені силу.
Моя Україна. Все, що відбувається у ній - відбувається і в мені. Я несу відповідальність за свою Україну, від моєї поведінки залежить те, що залишиться моїм дітям.
Моя Україна. напевно, не зовсім та, що бачать інші. Бо в ній чисто, бо в ній можна жити, бо в ній є багато гарних речей, бо вона змінюється на краще.
Моя Україна. Та й не тільки моя - скільки українців - стільки й Україн. Але одне я знаю напевно. Україна ніколи не буде для мене чужою.

: Captain 04.09.2008, 19:58

Гарний творик. Але вибачте, не зміг стриматися, згадався зразу мені віршик:
Я узнал,что у меня есть огромная семья
Мак и белый порошок,конопли большой мешок
Водка,пиво разливное - это всё моё,родное
Всё на свете прёт меня, наркоман наверно я!

: powerslave 04.09.2008, 20:48

У зв'язку з людьми, які вміють тільки критикувати нове правило публікації.
Я тимчасово закриваю тему.
Ви коли Вам треба пишете мені. Я відкриваю тему, додаєте свій твір і я знову закриваю тему.

: Julia 08.09.2008, 09:51

Менi подобається моя країна.
Найважливiше для мене - це люди; саме українцiв я вважаю суттю країни - нi полiтичний устрiй, нi економiчний стан, - хоча й це формує обличчя країни; але для мене важливий насамперед наш нацiональний характер, менталiтет.
Нашому народовi притаманна доброта i водночас iнтелектуальнicть - цi риси не так легко об'єднати разом, але у українцiв так буває. Небайдужiсть до чужого горя, вмiння спiвчувати - i водночас ясний розум, швидкiсть реагування, притамованнiсть до обставин - я досить часто зустрiчаю це незвичне для iноземцiв поєднання.
Глибоке розумiння iншої людської душi, розумiння життя, а не поверхня емоцiйнiсть; любов не тiльки до речей, а й вiдданiсть iдеалам; бажання дiйти до сутi - за це люблю я тих, хто живе зi мною поруч.
Мабуть, i природа наша вiдiграла роль у формуваннi нацiонального характеру, i мова, i iсторiя; за все це я теж люблю Україну.
I бiльш нiяка країна не в змозi дати найважливiше для мене - радiсть спiлкування i розумiння - окрiм тiєї, де я народилась.

: powerslave 15.09.2008, 13:04

До завершення залишилось чотири дні!!!

: Smile 18.09.2008, 17:40

Моя Україна

Що таке Україна? Кожен вирішує для себе. Для когось це лише географічна назва, для когось - життєвий простір. У будь-якому разі у кожного своя Україна.
Моя Україна - це частина мене. Це те, без чого я не зміг би існувати. Країна щасливих людей, країна гарного життя і волі. Хай хтось каже, що цього ніколи не буде, хай комусь це взагалі не подобається - це моя країна.
Україна козацьких шабель, старих пісень і жовтоблакитних прапорів. Там найгарніше небо у світі, тому що відчуваєш - воно твоє, а ти його. Там сяє слава давніх шалених битв, там наука і мистецтва здавна знайшли домівку, там найгарніші дівчата і найсильніші хлопці. Це - моя країна.
Але головне у моїй країні - люди. Кожен з нас - Україна, і Україна у кожному з нас. Тому всі ми відповідальні за долю свого краю. Лише ми, а не будь-хто інший.
Хоча багато Україна зустріла перепон на шляху до щастя, та в моїй Україні немає розпачу та злиднів, немає скиглення і зради. І хоч є ще усілякі завади для нашої країни, не все ще так добре в нас, але я не збираюсь здаватись. Бо це - моя Україна.