- Почнемо марафон? - А треба? - Якщо хочеш... - А якщо ні? - В мене ще є... - А якщо по-іншому? - Як?.. Знову ковтають по чотири пігулки траму. Знову сподіваються, що це зможе допомогти. Але як? Як допомогти? Чим тобі може зарадити відчуття загубленості в цьому неминуче змінюючимося світі? Він пливе перед твоїми очима... Спочатку – цікаво: калатає серце – вже діє чи ні??Щось не схоже... Щось страшне та цікаве... Щось незрозуміле і моторошне... щось, чого не прагнеш, але їси. Різні бувають історії. Буває, що у вену вливається різкий біль, очі стають непотрібними, а розум заважає насолоджуватись... Хтось подумав, що це прикольно... Ні, це не так! Найгірше стається тоді, коли ти за мить до смерті, а тебе дістають на поверхню. Біль, різкий сильний біль вражає кожну клітину тіла... - Що це? - Це перетворення. - Перетворення на що? - Ні на що/ На ніщо. Чи прикольно? Мабуть, ні... - Ти так серйозно все сприймаєш... - Ні, як можна сприймати наркоту серйозно, це ж просто прикол долі... - Чиєї долі? - Нічиєї. І цей ніхто живе в кожному з нас. Просто в декому його забагато... Пауза довжиною в 3 нейрони... - Ще по одній?
--------------------
Якщо сон – втілення дійсності, то дійсність – це втілення сну
|